Метою дослідження було проаналізувати замкнену стратегію керування, що коригує момент іскроутворення та подачу палива для зростання корисної роботи в циліндрі за умови детонаційної безпеки та зменшення циклової нестабільності. Методологія базувалась на методах енергетичного (теплового) балансового аналізу, класифікаційно-аналітичної систематизації, структурно-функціонального моделювання, порівняльного аналізу та аналітичного узагальнення. Встановлено, що теплова ефективність двигуна внутрішнього згорання (ДВЗ) — це відсоток енергії палива, який перетворюється в корисну роботу. Різниця між теоретичними і реальними показниками ефективності показує, скільки енергії втрачається через механічні та допоміжні процеси. Енергетичний баланс відображає розподіл енергії палива між корисною роботою на валу, тепловідведенням у систему охолодження, втратами з вихлопними газами та іншими видами втрат, дозволяючи визначити домінуючі напрями її використання. Підвищення коєфіцієнту користної дії обмежується зростанням тисків, температур і теплових навантажень, тому ключовим є оптимальне фазування тепловиділення, яке треба утримувати без детонації та надмірних піків. Виявлено, що параметри упорскування та запалювання формують фазування згоряння й індикаторну роботу, а оскільки упорскування змінює умови займання, кут запалювання має узгоджуватися з паливною стратегією (зокрема у замкненому контурі). Оптимізацію параметрів обмежують детонаційні, термомеханічні, емісійні та експлуатаційні чинники, які формують допустиму область налаштувань. Зазначено, що автоматизоване керування підвищує ефективність через оптимізацію сумішоутворення/фазування згоряння та через зменшення механічних і допоміжних втрат узгодженим керуванням підсистемами. Зниження механічних і допоміжних втрат досягається поєднанням трибологічних рішень і керування агрегатами для уникнення надлишкових енерговитрат. Застосування енергетичного балансу як критерію та узгоджене замкненоконтурне керування запалюванням, паливоподачею й допоміжними системами через електронний блок керування двигуном (ЕБКД) дає змогу зменшувати домінуючі втрати та підвищувати ефективність ДВЗ в межах детонаційних і термонавантажувальних обмежень. Практична значимість полягає у можливості застосування результатів інженерами з калібрування ЕБКД під час стендових випробувань і налаштувань двигуна на транспорті
детонація; запалювання; упорскування; обмеження; фазування згоряння