Метою дослідження було кількісно оцінити та оптимізувати роботу систем охолодження двигуна внутрішнього згоряння з огляду на підвищення його теплової ефективності та надійності. Методологія поєднувала моторно-стендові випробування з вимірюванням температур, витрати охолоджувальної рідини та палива, розрахунок теплового потоку з оцінкою невизначеності відповідно до керівництва з вираження невизначеності вимірювань, обчислювальну гідродинаміку у спряженій постановці «рідина – тверде тіло», аналіз напружено-деформованого стану головки блока та дослідження перехідного режиму прогріву від 20 до 90°C. Установлено, що модернізовані конфігурації забезпечили зростання теплового потоку за умов максимального навантаження на 10-17 %, зниження пікових температур у критичних прикамерних зонах на 5-6 % і 10-12 %, а також зменшення внутрішніх температурних градієнтів на 18-22 % і 30-35 %. Це супроводжувалося зниженням еквівалентних напружень на 18-22 % та підвищенням коефіцієнта запасу міцності з 1,45 до 1,87 у найбільш ефективній конфігурації. У перехідному режимі система з електроприводним насосом скорочувала час досягнення робочої температури на 9-12 % і зменшувала інтегральну витрату палива на 10-12 %, тоді як конфігурація з розділеними контурами забезпечувала стабільне зниження цих показників на 6-8 % і 5-7 %, відповідно. Аналіз гальмової питомої витрати палива в контрольних стаціонарних режимах не виявив статистично значущого погіршення паливної економічності для модернізованих систем. Інтегральне ранжування показало, що система з розділеними контурами забезпечує збалансоване поєднання зниження максимальної температури, мінімізації температурних градієнтів і підвищення запасу міцності без компромісів щодо паливної ефективності, тоді як електроприводна помпа є доцільною для мінімізації тривалості прогріву та витрати палива під час холодного запуску. Практична значущість дослідження полягає у формуванні кількісно обґрунтованих критеріїв вибору конфігурації системи охолодження та стратегій керування витратою теплоносія для інженерних підрозділів з метою підвищення теплової надійності й довговічності двигунів
локальні температурні градієнти; термонапружений стан; еквівалентні напруження; коефіцієнт запасу міцності; перехідний режим прогріву; інтегральна витрата палива