Актуальність дослідження компромісів між реактивним та прогнозним автоматичним масштабуванням станозалежних мікросервісів зумовлена необхідністю підвищити стабільність, продуктивність ресурсів і надійність хмарних систем у динамічних умовах. Метою дослідження було оцінити ефективність реактивних, прогнозних та гібридних стратегій автоматичного масштабування у станозалежних мікросервісних архітектурах. Методологічна основа дослідження спиралася на порівняльний, контентний, системний і структурно-функціональний аналізи, а також на моделювання, що дозволило комплексно дослідити продуктивність і стабільність різних підходів до автоматичного масштабування у станозалежних мікросервісах. Теоретичний аналіз показав, що автоматичне масштабування в мікросервісних системах забезпечує адаптивну продуктивність, а вибір стратегії залежить від характеру навантаження, чутливості до затримок та вимог до консистентності. Огляд моделей продемонстрував, що реактивне автоматичне масштабування швидко реагує на зміни, але супроводжується високою латентністю, коливанням продуктивності та ризиком розривів стану реплік, тоді як прогнозне автоматичне масштабування знижує затримку масштабування та підвищує стабільність і ефективність ресурсів, проте потребує точних моделей і додаткових обчислювальних ресурсів. Аналіз результатів виявив, що гібридні стратегії інтегрують переваги обох підходів, забезпечуючи одночасно гнучкість і стабільність, а ефективність систем визначається компромісом між затримкою, стабільністю, узгодженістю стану, ефективністю ресурсів і фінансовими витратами. Результати дослідження можуть бути корисними розробникам і архітекторам хмарних мікросервісних систем, ІТ-інженерам і DevOps-командам для оптимізації стратегій масштабування, підвищення стабільності сервісів і ефективного використання ресурсів у різних хмарних середовищах
Kubernetes, оптимізація ресурсів, продуктивність хмар, динамічний розподіл ресурсів, стабільність системи, метрики спостереження