Метою дослідження було комплексно оцінити ефективність методів інтелектуального управління навантаженням в умовах змішаних енергосистем України при зростаючій частці відновлюваних джерел енергії та інтеграції малих модульних реакторів, а також визначити їхній вплив на енергоефективність, стабільність режимів роботи та динаміку добових коливань. Методологія містила поетапний аналіз технологій енергоефективного керування, моделювання роботи підстанції 330/110 кВ Кременчук на основі фактичних режимних профілів та проведення п’ятирічного прогнозування навантаження із застосуванням глибинної моделі довготривалої пам’яті та оптимізаційних алгоритмів. У ході дослідження встановлено, що традиційні механізми диспетчерського регулювання підтримують стабільність лише за низької варіативності генерації, тоді як інтелектуальні підходи забезпечують істотне підвищення точності, зниження втрат і покращення режимної стійкості. Отримані результати показали, що оптимізація на основі генетичного алгоритму зменшує енергоспоживання на 12,4 % та витрати на 9,1 %, тоді як метод рою частинок продемонстрував найвищу ефективність, забезпечуючи скорочення енергоспоживання до 18,1 %, зменшення витрат до 14,7 % і найточніше відтворення добових профілів. Прогнозні розрахунки на період до 2030 року засвідчили зростання добової амплітуди навантаження та визначили інтервали підвищеної чутливості, у яких застосування інтелектуальних стратегій керування дозволяє зменшувати добові відхилення активної потужності на понад 40% та скорочувати втрати майже на 17 %. Практичне значення результатів полягає в тому, що встановлені закономірності можуть бути використані для модернізації українських енергомереж, оптимізації інтеграції відновлюваної генерації, підвищення надійності промислових енергетичних систем та обґрунтування впровадження інтелектуальних технологій у мережах зі зростаючою часткою нестабільних джерел
оптимізаційні стратегії, прогнозні моделі, багаторівневе моделювання, стохастична генерація, системна стабільність, мікромережі